Тривожна дитина

           Тривожністю зазвичай називають схильність особистості відчувати сильне душевне хвилювання та занепокоєння. Тривожність може бути ситуативною, тобто пов’язаною з конкретною об’єктивною ситуацією.                              Натомість інший вид тривожності є стійкою рисою особистості та супроводжує людину в усіх життєвих обставинах, перешкоджаючи її гармонійному розвитку.

Ознаками тривожності є :

·        ***підвищена збудливість, напруженість, скутість;

·         ***страх перед усім новим, незнайомим, незвичайним;

·         ***невпевненість у собі, занижена самооцінка;

·        *** очікування неприємностей, невдач, осуду старших;

·         ***старанність, розвинене почуття відповідальності;

·         ***безініціативність, пасивність, боязкість;

·         ***схильність запам’ ятовувати скоріше негативне, ніж позитивне.

Кожна окремо взята вище зазначена ознака, звісно, не свідчить про надмірну тривожність дитини – лише їх сукупність вказує на рівень прояву тривожності:

·                                            високий – шість – сім ознак;

·                                           середній – три – п’ять ознак;

·                                          низький – одна – дві ознаки.

Рекомендації для батьків щодо взаємодії з тривожною дитиною

ü  Найголовніше – це зрозуміти, що дитина тривожна. Для цього спілкуйтеся з дитиною, говоріть про те, що її хвилює, чого вона боїться, про що думає. Дитина має довіряти Вам. Вона має бути впевненою, що звернувшись до Вас за порадою чи підтримкою, не отримує осуду чи насмішки, а знайде розуміння, знатиме, що Ви завжди допоможете їй знайти вихід у будь – якій ситуації.

ü  Якщо дитина не говорить відкрито про свої труднощі, пограйте з нею її улюбленими іграшками, моделюючи у грі можливі складні ситуації. Під час гри дитина може відтворити те, що її турбує, тривожить, а Ви натомість підкажете, як розв’язати ту чи ту проблему.

ü  Якщо найближчим часом має відбутися важлива подія, у якій дитина братиме участь (поїздка, свято, вистава тощо), то заздалегідь підготуйте дитину до неї, детально обговоріть, що саме відбуватиметься.

ü  Не описуйте дитині можливі труднощі – навпаки, демонструйте віру в її сили та можливості. Завжди будьте напоготові допомогти своїй дитині, підтримати її.

ü  Формуйте у дитини позитивне мислення, показуючи, як знаходити плюси в будь – якій ситуації. Станьте для неї прикладом оптимізму, адже в оптимістичних батьків – оптимістичні діти.

ü  Використовуйте частіше у спілкуванні з дитиною тілесний контакт – обіймайте її, гладьте, беріть за руку тощо.

ü  Намагайтеся робити дитині менше зауважень, особливо за присутності сторонніх.

ü  Уникайте несправедливих, необдуманих покарань, крику, образ. Контролюйте свої емоції.

ü  Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.

ü  Використовуйте у спілкуванні з дитиною слова підтримки: «Молодець!», «У тебе все вийде!», «Я вірю в тебе!» тощо.

ü  Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом для дитини.

ü  Спілкуйтеся з дитиною спокійним тоном, контролюйте своє мовлення.

ü  Будьте послідовними у вихованні дитини.

ü  Не будьте надто вимогливими до дитини.

ü  Навчайте дитину ставити перед собою конкретні короткоперспективні цілі та поступово, можливо, за Вашої допомоги, досягати їх.

ü  Не намагайтеся у складних обставинах одразу виконати все замість дитини – запропонуйте їй подумати і впоратися з проблемою разом.

 

Дітям – не лише тривожним – важливо відчувати підтримку з боку дорослих, віру в їхні сили та можливості. Для тривожної дитини така підтримка є найважливішою умовою на шляху формування впевненості в собі та адекватної самооцінки.