1.  Дорослі повинні чітко визначити, яких правил дитина повинна дотримуватися завжди і обов’язково, а які можна деколи й порушити. А щоб малюкові було легше підкоритися, запропонуйте йому компроміс. Наприклад, якщо дитині дуже хочеться ліпити з пластиліну на килимі у спальні, розстеліть на килимі церату або попросіть дитину розташуватися на кухні.

   2.  Не встановлюйте забагато лімітів. Інакше Ви не лише придушите дитячу допитливість, а й змусите дитину розпочати боротьбу, у якій батьки зазвичай програють.

    3.  Якщо малюк на будь – яку Вашу вказівку реагує, не замислюючись, словом «ні», звертайтеся до нього так, щоб він просто не зміг так відповісти. Наприклад, замість того, щоб грізно сказати: «Так ти будеш нарешті одягатися?», краще запропонуйте: «Давай я допоможу тобі вдягнутися» або запитайте: «Що ти хочеш одягти – штани чи шорти?». Хороший спосіб пом’якшити негативне враження від заборон – висловлювати свої вимоги так, щоб вони не звучали категорично.

   4.  Допоможіть дитині впоратися зі своїми почуттями. Вона ще занадто мала, щоб увечері сказати: «Я сьогодні дуже втомилася, у мене стрес». Замість цього вона влаштовує Вам по дорозі з садка істерику через не куплену цукерку. Заспокойте малюка такими словами: «Я знаю, що в тебе був важкий день, тому зараз ми прийдемо додому і я придумаю тобі цікаву гру». Тоді дитина зрозуміє, що з нею відбувається, і не муситиме перевіряти, чи так уже погано кричати серед магазина. Крім того, їй буде приємно, що ви уважні до її емоцій.

     5. Будьте готові до несподіваних витівок свого малюка. Майте на увазі, що дошкільник ще не вміє володіти собою так, як дорослі. Будь – яка зміна обставин може викликати в дитини бажання суперечити Вам. Це відбувається тоді, коли дитина невпевнена в собі, через втрату контролю над собою й над ситуацією, а зовсім не тому, що їй хочеться вередувати, псувати Вам нерви.

         Пам’ятайте, що виховання – це важка праця. І не багато хто з батьків може поводитися з дітьми день у день однаково. Ми періодично відчуваємо свою безпорадність перед примхами дітей дошкільного віку і як результат зганяємо злість на них. Якщо Ви втратили самовладання, найкращий вихід – вибачитися перед дитиною. І Ви переконаєтесь, що вона охоче Вас пробачить. Добре допомагає в критичних ситуаціях і почуття гумору. Не хвилюйтеся, рано чи пізно Ваше дитя зрозуміє все, чому Ви його навчили, і перетвориться на хорошу людину. На все свій час! 

Дуже часто діти ставлять запитання, на які батьки не можуть відповісти…

«Звідки я взявся?» - це запитання стає надзвичайно важливим у певному віці. Малюки чекають на негайну відповідь. Але дуже часто трапляється, що батьки розгублюються і не знають, що відповісти. Дехто  починає говорити про капусту або лелеку, хтось соромить та свариться, а дехто каже: «Тобі ще рано таке запитувати.»

Який же висновок дитина зробить із подібних відповідей?

Шановні батьки! Таке запитання дитини природне і не має під собою жодного «дорослого» підтексту. Дитина пізнає світ, а це одна зі сторін нашого життя, і цілком нормально почути подібне з вуст своєї дитини. Радійте, що саме до вас вона звернулася з цим запитанням, адже хто краще дасть відповідь, аніж власні батьки.

Переважно делікатну розмову дитина починає першою. Західні дослідники вважають: якщо до чотирьох років дитина не запитує, звідки вона взялася, значить, хтось уже їй про це розповів. Хвилюватися варто не тоді, коли діти ставлять запитання, а коли вони чомусь довго не запитують.

У дітей, як і в дорослих, є різні проблеми. Куди ж подіти відчуття, що переповнюють дитину? Тут на допомогу поспішають казки.

Оптимальний вік для казок - 4-9 років. До 4 років дитина не усвідомлюе їх, а діти, яким більше дев`яти років,втрачають ігровий інтерес, тому і виховувати їх слід по -іншому,не казками.

   Такі казки, як"Колобок","Теремок" тощо,дуже прості, щоб розв`язувати будь - яку емоційну проблему. Їх психологічний сенс і користь для дитини - підготувати малюка до сприйняття складніших творів. Дитина вчиться послідовно сприймати  події, це ніби підготовка її пам'яті та уваги. недаремно в казках є безліч повторів. Але такі казки можуть стати корисними і для старших дітей, у яких простежується гіперактивність, нестійкість уваги, їх дії нецілеспрямовані, імпульсивні. Якщо батьки з такими дітьми читатимуть і програватимуть подібні казки, негативні прояви можуть значно зменшитися - ігри і побутова діяьність дитини стануть упорядкованішими.

   Щоб пропрацювати емоційні проблеми, потрібні складніші казки: про Буратіно, Чіполіно, Карлсона, народні казки з Бабою Ягою і Змієм Гориничем. Та їх мало просто прочитати їх дітям, треба обов'язково програвати. Прицьому дитина має спробувати себе в різних ролях, побути й Івасиком і Бабою Ягою. Подумки, стаючи  на місце Баби Яги, вона не так боятиметься, бо та стане зрозумілішою.

   Можна малювати казкових героїв у різних ситуаціях і проговорювати їх вираз обличчя, позу, коментувати все, що відбувається у казці.

   У казках порушуються різні теми - відчуття неповноцінності, стаху і тривоги, агресія, лідерство - підкорення, жадібність, труднощі у спілкуванні.  Можна придумувати казки під конкретну проблему: дуже важливо, щоб батьки виходили не з міркувань моралі, а з того, які емоції відчуває дитина.

   Нерідко дорослі розповідають казки дітям, не надаючи особливого значення змісту. "Це ж лише казка...",- домаємо ми, дорослі. А казка- дієвий інструмент, що корегує дитячу поведінку, допомагає зрозуміти вчинки інших, побачити себе з боку інших людей.

   За допомогою казкотерапії ви можете вирішувати й проблеми прищеплення правильних звичак (прибирання з а собою, щодня чистити зуби, мити руки тощо).

   Батьки допоможуть і собі, й своїй дитині, якщо правильно доберуть сюжет казки і розкажуть її малюку.

   "Правильна" казка - ефективніша, приємніша і корисніша для налагодження тісного контакту з дитиною, ніж нагадування й зауваження.

   "Були собі дід та баба...", "Колись давно...", "В якомусь царстві..." - ці слова ми знаємо з дитинства. Так починаються казки. Читаючи або слухаючи казку, дитина лине у своїй у яві у світ, де добро завжди премагає зло, чесноти винагороджуються, а слобких захищають добрі сили. Діти зазвичай ототожнюють себе з головним позитивним героєм, тому й переймають його поведінку, ніби примірюючи до своєї особистості. Саме тому казки можуть мати терапевтичний ефектщодо проблем у житті дитини.

   Декілька казок для вашої уваги: